Знову навколо храму св. Анни в м. Полонному (Хмельницька
обл.) замайоріли прапорці. Парафіяни святкували храмове свято.
В понеділок, 26 липня відбулася урочиста Служба
Божа на польовому вівтарі. Своє приміційне Богослужіння відправляв
нововисвячений пресвітер отець Мирон Шалавінський, також розділити радість
свята приїхали отці з різних кінців України. Також доброю традицією стало те,
що святкування таких урочистостей з нами розділяють брати православні на чолі з
о. Андрієм Моравським (благочинний полонського округу і настоятель парафії св. Трійці
УПЦ КП в м. Полонному) та з о. Григорієм
(настоятель парафії св. Анни УПЦ КП у смт. Понінка). Насправді радіємо єдності,
що можемо пліч-о-пліч святкувати і радіти з цього приводу.
Швидко подвір’я костелу наповнилося віруючими, які приїхали з
окружних парафій, щоб розділити радість чудового свята. Під звуки пісні
«Відкрийте двері для Христа» розпочалася Служба Божа.
Нововисвячений пресвітер виголосив проповідь про
життя святої Анни, наголошуючи на тому як її терпеливість і покора, насправді
були винагородженні Господом. Дуже довгий час св. Анна з чоловіком не мали
дітей, і замість нарікань на Бога, Анна ревно молилася. Господь вислухав її
молитви і дав благословенну дитину, яка стала матір’ю Спасителя. В кінці проповіді закликав жінок брати приклад
зі святої Анни.
Пресвята Меса закінчилася процесією навколо костела
і благословенням Пресвятими Дарами. Після Служби Божої було приміційне
благословення священиків, богопосвячених осіб і всіх прочан.
Отець Мирон проходив перед висвяченням практику в
Полонному, за що йому подякували діти, молодь, і прихожани.
На закінчення о. Петро Новосельський привітав всіх
хто носить ім’я
Анна, також до слова привітання приєдналася місцева влада.
Добіг день до кінця, подвір’я костелу спорожніло, тільки залишилися майоріти
прапорці…
Свята Анна, взірець для всіх матерів, молись за
нас!
Текст та
фото: Лесик Наташа
Коментарі
0#1Леонід2010-07-31 14:44Дежа вю. Мене завжди щось вабило в Полонне Коли пілотом край землі служив, Немов я виріс на його долонях І солов’їні весни пережив. А я лиш у відпустках був з ним поруч І лиш відвідував його костел Хоч був тоді від істини ліворуч І Месу не сприймав як Пресвяте. Але коли літак мене відносив Після відпусток до чужих країв Мою там душу інколи підносив Месально чистий диво-самоспів. Тоді не думав у його полоні Що стане він колись лиш дежа вю, Тоді лиш дивно марилось Полонне І голос, що дасть фори солов’ю. І ось сьогодні, та містична нота, Знов тьохнула в душі як дивоспів, Коли у ньому, наче позолота, На душу ліг костьольний сольний спів. Цей голос звали в зали філармоній І обіцяли славу оперприм Та він лишився в храмі для гармоній Між Богом і костелом „Вічний Рим”. Це дар тобі, Полонне, за терпіння Твоїх святих отців, дочок, синів, За жертви не одного покоління За вірність Богу у роки гонінь. Лише мені ти зрадило, Полонне,– Мені у тебе місця не знайшлось, Коли життя те льотне на паломне Нарешті замінити вже прийшлось. Та мабуть це мені пересторога – Щоб краще поруч користав з псалмів, Де у костелі не затулять Бога Ні позумент, ні ангельський твій спів. 26.07.2002р.Цитувати
Коментарі
Мене завжди щось вабило в Полонне
Коли пілотом край землі служив,
Немов я виріс на його долонях
І солов’їні весни пережив.
А я лиш у відпустках був з ним поруч
І лиш відвідував його костел
Хоч був тоді від істини ліворуч
І Месу не сприймав як Пресвяте.
Але коли літак мене відносив
Після відпусток до чужих країв
Мою там душу інколи підносив
Месально чистий диво-самоспів.
Тоді не думав у його полоні
Що стане він колись лиш дежа вю,
Тоді лиш дивно марилось Полонне
І голос, що дасть фори солов’ю.
І ось сьогодні, та містична нота,
Знов тьохнула в душі як дивоспів,
Коли у ньому, наче позолота,
На душу ліг костьольний сольний спів.
Цей голос звали в зали філармоній
І обіцяли славу оперприм
Та він лишився в храмі для гармоній
Між Богом і костелом „Вічний Рим”.
Це дар тобі, Полонне, за терпіння
Твоїх святих отців, дочок, синів,
За жертви не одного покоління
За вірність Богу у роки гонінь.
Лише мені ти зрадило, Полонне,–
Мені у тебе місця не знайшлось,
Коли життя те льотне на паломне
Нарешті замінити вже прийшлось.
Та мабуть це мені пересторога –
Щоб краще поруч користав з псалмів,
Де у костелі не затулять Бога
Ні позумент, ні ангельський твій спів.
26.07.2002р. Цитувати
Стрічка RSS коментарів цього запису.