«Сміливо жити Євангелією» – дійсно правдиве гасло для паломництва. 18 Францисканське паломництво Шепетівка-Полонне-Бердичів вирушило з Шеперівки 13 липня після Божої Служби. Яке ж було здивування прочан, зібраних на Святій Месі, коли вони побачили Єпископа Станіслава Ширикорадюка, а ще більше – коли дізналися, що Його Екселенція йтиме з ними до Бердичівської Матінки Божої.

Через два дні після виходу паломники дійшли до Полонного, де приєдналися до прочан з Полонного та інших міст, які чекали на паломництво. У четвер після урочистої Служби Божої паломництво вирушило далі, адже перед прочанами була нелегка дорога… вона провадила через біль, спекотне сонце, дощ, втому, але її всі очікували заради зустрічі з Бердичівською Матінкою Божою. Після ситного обіду і доброго відпочинку в Мирополі паломники почули конференцію з вуст Єпископа Станіслава Широкорадюка. Його Екселенція розповів про історію паломництва, про те, як маленький Ісус зі своєю родиною йшов у паломництво до Єрусалиму на свято Пасхи, також про паломництво до Лурду (скільки людей приходить, молиться і сподівається на диво). Потім отець-єпископ розповів, як розпочиналося 1 францисканське паломництво з Полонного, як люди йшли, не впевнені у дорозі, без символік, з великими труднощами, але і з великою радістю. Вони проклали нам дорогу до благодатей, які отримуємо під час паломництва.

Під веселий спів і глибоку молитву закінчився третій день дороги. Мешканці селища Романівка приязно прийняли нас на ночівлю. Наступний день паломництва розпочався також з сюрпризу, адже святу Євхаристію відправляли вже два Єпископи: Його Екселенція Єпископ Станіслав Широкорадюк та Його Екселенція Єпископ Петро-Геркулян Мальчук. Насправді отець-єпископ Петро-Геркулян був запрошений ще з самого початку паломництва, але через певні обставини не зміг вчасно приєднатися. Проте з Божою допомогою він зрештою дістався паломницької сім’ї і зміг виголосити конференцію, тема якої була «Бути справжнім християнином».

От наше паломництво підійшло до Чуднова, це означає – час обідати. Радо вітав паломників отець Милослав з прихожанами, після привітання він розпочав кропити гостей святою водою, натомість паломники вигукували: «Мало, мало води». Отець не розгубився, взяв до рук шланг – і тут уже мало води не було, паломники залишилися задоволені гарним покропленням і смачним обідом.

Знову дорога, попереду ще так багато потрібно пройти, а ноги з кожним кроком болять все більше… але це біль жертовний, тому є неймовірно коханий. Надвечір, коли паломництво звернуло на дорогу до ночівлі, паломники вийшли на бруківку – важкий відрізок шляху, під час проходження якого розпочалася Хресна Дорога, яку разом з паломниками молився отець-єпископ Станіслав Широкорадюк. Молилися за священиків, адже їхня життєва дорога є не менш кам’янистою і важкою: з мозолями, потом і болем. Маємо цінувати і молитися за священиків, щоб Господь додавав сили, терпеливості у паломництві їхнього життя.

Насправді з великою радістю жителі Великих Коровинець зустріли гостей, нагодували смачною вечерею і дали місце для відпочинку. Є ще одна подія, без якої останні паломництва взагалі не відбуваються – футбол з місцевими мешканцями, які цілісінький рік готуються до зустрічі з хлопцями-паломниками. З благословіння отця провінціала Доброслава Копестеринського наші хлопці виграли з рахунком 3:2. Так закінчився четвертий день паломництва.

Зранку ми вирушили в останій день дороги, все менше кілометрів залишалося до Божої Матері, також під палючим сонцем меншало і сил у паломників. Свою останню на це паломництво конференцію промовив Його Преосвященство єпископ Петро-Геркулян Мальчук. Саме в цей день він мав подвійне свято: день народження та іменини. Щиро вітали отця-єпископа всі паломники разом з директором паломництва отцем Ярославом. Як пам’ятку подарували образ Францисканської сім’ї.

Ось ми вже й підійшли. Ще декілька кілометрів – і буде видно Санктуарій Бердичівської Божої Матері. На зупинці перед Бердичевом мені вдалося декілька хвилин порозмовляти з Єпископом Станіславом Широкородюком. Мене переповняли емоції за розмовою з ним: насправді від отця-єпископа випромінювалося неймовірне тепло, як від доброго Батька. Він поділився зі мною своїми враженнями і сказав, що паломництво – це неймовірна духовна зарядка на цілий рік. Паломництво дає мождивість з’єднатися з різними людьми, порозмовляти, часом не як в щоденному житті.

Приклад отця-єпископа надихає, поруч з ним насправді йти легше і дуже приємно; його відкритість на кожну людину, яка хотіла порозмовляти чи посидіти біля нього, вражає. Насправді є простим Священиком, який готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу тій заблукалій вівці.

Минулорічне паломництво отець-єпископ запланував до 25-ліття священства. Тоді великим подарунком для Отця було те, що вкінці паломництва один хлопець підійшов і сказав, що він після довгих роздумів вирішив стати священиком. Цього року не планував, але дуже хотів піти, і це Йому з Божою поміччю вдалося. Будемо молитися, щоб в наступному паломництві отець-єпископ теж приєднався до нашої прочанської спільноти.

От і збігли останні хвилини відпочинку, попереду нас чекає Бердичівська Матінка Божа… Уже по дорозі видно Санктуарій, ще кілька хвилин вулицями міста – і ось паломництво вийшло на подвір’я перед польовим вівтарем з піснею прославлення Господа та мильними бульбашками… 500 жовтих хустинок взлетіли у повітря. От і закінчилася наша подорож, емоції переповнювали кожного паломника, сльози щастя, болю, поту. Ось на нас дивиться Та, до котрої ми так довго йшли. Прийми наші молитви, які ми сьогодні тобі приносимо, Мати Божа Бердичівська.

Велике «ДЯКУЄМО» організаторам паломництва за їхню працю, і запрошуємо в наступному році приєднатися до 19 Францисканського паломництва до Матері Божої Бердичівської.

 фоторепортаж

Текст та фото:  Лесик Наталія

Паломництво.Вперше.

Сонце, спека і довга дорога

Втома, біль і бажання дійти

Я із Богом ішла і для Бога

Він був центром моєї мети

Спів, молитви і повчання

Усміх, веселість, любов

Кожної миті навчання

Новий урок в мене знов

Втіха, жертовність, терпіння

Зречення світу всього

Голову в небо, а знизу каміння,

Але у серці є спокій й тепло.

Просто, незвично, для Нього

Жертва, покута, подяка

Жила ці дні Божим Словом.

Повністю, без переляку.

Автор вірша: Боднар Ліля