Відповідно до рішення Львівської Міської Ради від 11 березня 2010 року храм св. Марії Магдалини, який знаходиться по вул. Степана Бандери, 8 у Львові, передано на 20 років у розпорядження Будинку Органної та Камерної Музики у Львові на засадах безкоштовної оренди. Не були взяті до уваги потреби римсько-католицької парафіяльної спільноти та її багаторічні клопотання про повернення або використання на рівних умовах власності, що по праву належить парафіяльній спільноті та Римсько-Католицькій Церкві.

Богослужіння у храмі св. Марії Магдалини відбуваються від 2001 р. Центральний прохід до вівтаря заставлений лавками, яких не можна пересувати, тому що, на думку дирекції, це нищить підлогу. Парафіяльна спільнота не може входити до храму через головний вхід, тому що він замурований. Парафія не може використовувати орган, що є у храмі. Після кожної Святої Літургії священик виносить з храму Святі Тайни, щоб відвезти їх у безпечне місце. Головним аргументом, який міська влада наводить щодо конфлікту з парафіяльною спільнотою, є орган, що знаходиться в храмі та його значення для культурного життя нашого міста.

Спорядження храму – бокові вівтарі, образи, скульптури, сповідальні, лавочки з пюпітром, лавки - було прийняте владою. На даний час воно або частково знищене, або знаходиться в музеях. Баптистерій із фресками Яна Генгика Розена було перетворено на туалет, а фрески  замальовано. З веж храму  знято хрести, з майдану перед ним усунено скульптуру Матері Божої. Єдиною згадкою про давню красу храму є головний вівтар та епітафії зы знищеними декоративними елементами.

Ми, парафіяни храму св. Марії Магдалини у Львові, звертаємося з закликом про підтримку наших дій, скерованих на повернення відібраного у нас храму. Ми вимагаємо, щоб до нас ставилися відповідно до правових норм, які стосуються усіх громадян демократичної української держави.

Настоятель та парафіяни храму св. Марії Магдалини у Львові

(загалом 496 підписів)

Інформація про храм святої Марії Магдалини

Римсько-католицький храм св. Марії Магдалини був збудований у Львові у XVII ст. за проектом Войцеха Келера та Яна Годнего. Меценатом храму (зараз найстаріша частина – це пресвітерій) у 1600 році була Анна Пстроконьска. Храм був розбудований орденом отців домініканців за проектом Мацея Урбаніка наприкінці XVII століття. Домініканці були господарями храму і монастиря до моменту юзефінської касації. У 1784 році монастир став власністю Державного Релігійного Фонду. Фонд продав будівлі у 1841 р. Галіційському Поліційному Фонду. В монастирі влаштовано виправну колонію та дім примусових робіт, а пізніше – в’язницю для жінок. Храм передано у розпорядження Львівської Архідієцезії – він виконував функції парафіяльної святині. Оскільки австрійська влада зайняла будівлі монастиря, біля храму збудовано дім для священиків.

Храм виконував сакральні функції до 1945 року. Після того, як зі Львова були вивезені духівники та віруючі, храм певний час стояв закритим. Повторно його відчинили у 1946 році  до жовтня 1962 р. У храмі слугували священики: отець підполковник Зигмунд Трушковський (1876-1949), отець Марцін Карась (1910-2003), отець Рафал Керніцький OFM Conv (1912-1995), отець-прелат Зигмунд Галуневич (1889-1974). У березні 1962 року о.Галуневич отримав заборону відправи богослужінь. Парафію вдалося втримати до жовтня цього ж року. В храмі, переданому Львівській Політехніці, було облаштовано молодіжний клуб, а пізніше – Органний Зал, що діє до сьогоднішнього дня.

Фото: Галина Маковська